Гурток "МІЙ КРАЙ"
- Організатор:
- Купрейченко Тетяна Анатоліївна
- Дата початку:
- 15.09
- Дата завершення:
- 29.05
- Час початку:
- 14:20
- Час завершення:
- 16:20
- Місце проведення заходу:
- Олександрівська ЗОШ І-ІІІ ст.
- Опис:
Навчання дітей в краєзнавчому гуртку - ефективний засіб формування у школярів наукового світорозуміння і світосприйняття, пізнання довкілля, національної культури. традицій, звичаїв, природи, побуту, населення рідного краю, виховання свідомого громадянина - патріота.
Заняття в гуртку має на меті, не дублюючи шкільну програму, логічно доповнити її, розширюючи і поглиблюючи знання; створити умови для розкриття потенціалу здібних учнів, які мають нахил до творчої роботи; залучити і зацікавити учнівську молодь перспективою досліджень рідного краю; привернути увагу до проблеми малої історії та культури, навчити цінувати історичні традиції свого народу; виховувати повагу до власної історії, любов до рідного краю.
Основними завданнями роботи гуртка є вивчення історії рідного краю, зокрема села, школи тощо. Адже в селі з найдавніших часів жили, працювали і творили історію люди. Саме село було і залишається своєрідним початком опори в історичному просторі людського буття.
Скільки на українській землі є великих, гамірних міст, маленьких, тихих містечок і зовсім крихітних сіл, але найдорожчим для всіх є рідне, нікому невідоме село, своя маленька Батьківщина. Для нас – це рідна Олександрівка. Наше село - маленьке, непомітне, сором’язливо скромне: випадковий подорожуючий, можливо, навіть не помітить його. А для нас воно – центр всього всесвіту, найкраще, найдорожче місце на землі. Незвичайне, навіть повітря в ньому інше, настояне на терпких травах чебрецю, материнки, деревію, воно лікує душу, тут солодко пахне чимось рідним, неповторним, що йде з самого дитинства…
А які щирі і доброзичливі люди живуть в цьому селі, мудрі, роботящі. Тому ми, члени історико-краєзнавчогого гуртка «Мій край», вирішили більше дізнатися про історію нашого рідного села. Насамперед, відвідали сільську бібліотеку і розшукали архівні матеріали. Також ознайомилися з книгами наших земляків Бичкова О.Ф. та Костюка А.Г., в яких вміщено деякий матеріал з історії Олександрівки, а також часів Великої Вітчизняної війни. Опрацювали літературу, але найціннішими в нашій дослідницькій роботі були зустрічі із представниками місцевої влади, старожилами села. Ми побували в кожному куточку нашої маленької Батьківщини, їздили навіть до найвіддаленішого населеного пункту на потязі.
Ми їдемо на електропотязі Терещенська-Семенівка
Залізничний переїзд
Село Олекса́ндрівка розташоване в північному куточку нашої Української землі. Його природний світ зачаровує своєю різноманітністю та красою. Милуєшся цією красою і не перестаєш дивуватися витворам природи.
В'їзд в село з боку Костобоброва
Раніше тут були величезні карасі
Урочище річки Кеграй
Дерево, знівечене блискавкою
П'янкий запах хвої
Осінь завітала у село
По дорозі до школи
Село знаходиться на території Семенівського району Чернігівської області, підпорядковане Семенівській районній раді. Орган місцевого самоврядування — Олександрівська сільська рада.До складу сільської ради входять:
Олександрівка
Селище Олександрівка виникло в 1856 році. На місці розташування його був у той час великий ліс. В 100 м на захід протікала маленька річка Кеграй, яка впадала в Ревну. Спочатку виник хутір Кожухи. З села Шептаки Новгород - Сіверського повіту переїхали козаки, яких в той час переслідували. А назва виникла від імені сина князя Галіцина Олександра, якому пізніше батько передав землі. 3 8-10 дворів виросло теперішнє село.
Обеліск Слави
Пам'ятник загиблим воїнам
Олександрівська восьмирічна школа, закрита 1974 році
Олександрівська ЗОШ І-ІІІст.
Тут живуть добрі люди
Газопровідне
А білі берези простягають свої довгі віти, запрошуючи до себе в гості
Карасі
Хутор Карасі заявився в 1920 році. Назву селище одержало від назви колишньої поміщицької економії Карасі. Економія називалась так тому, що поряд в невеликому ставку розводили карасів. Володів економією поміщик Акеєв.
Починаємо подорож
Хоча надворі і осінь, але це не привід для суму
На цьому пагорбі раніше була Карасівська початкова школа
Тут був будинок матері Л.Д.Кучми
Карасівське озеро
До побачення, Карасі!
Кривульки
Хутір Кривульки з’явився у другій половині ХІХ століття. Він отримав назву від одного з перших жителів на прізвище Криулька. В 1897р. на хуторі проживало 12 чоловік, а в 1913 - 45 чоловік, зараз -3.
Нажаль, більшість будинків у такому стані.
Але ж яка краса навколо!
Максиміхине
І добридень сказати нікому
А раніше тут був навіть магазин, а зараз зустрінеш хіба що корів, які поспіхом переходять дорогу.
Угли
Угли-Завод – це одна з п’ятьох зупинок рейкового автобуса конотопського відділу Південно-Західної залізниці сполучення Семенівка – Терещенська, що має статус станції.
Залізнична станція Угли-Завод
Ближче до станційного гоподарства, поруч із колією було обладнано підприємство з виробництва деревного вугілля. Цей продукт – «углі» (саме так називали вугілля на місцевій говірці) і міг спровокувати, на думку старих людей селища, появу такої незвичної назви – «Угли».
Не у кожному селі є двоповерхівки
Це невеличке селище, яке двома перехрещеними вулицями з трьох боків виводить до чималенького масиву справжньої тайги.
У нас є заказник "Угловська дача", тут ростуть цінні породи дуба.
Це володіння костобобрівського лісництва Семенівського лісгоспу площею п’ять тисяч гектарів.
Контора Костобобрівського лісництва
Зелена Роща
В Зеленій Рощі до початку 70 років ХХ століття знаходилась контора Костобобрівського лісництва. В приміщенні, де знаходилась контора, жив бухгалтер лісництва. При лісництві було підсобне господарство — коні .
Будівля залізничної станції була велика. В цьому приміщенні жили ще 2 сім"ї робітників , які працювали на залізній дорозі. Будівля була зруйнована у часи Великої Вітчизняної війни . Біля залізнодорожнього переїзду жили дві сім"ї робітників , які працювали на залізниці .
Також був залізнодорожній тупик , де завантажували вагони лісом, дровами, торфом , деревинним вугіллям , дьогтем , розвантажували добриво, зерно та вугілля .
Назбирали хмизу
В Зеленій Рощі була сушарка для сушки ялинкових і соснових шишок .
Тут також випалювали деревинне вугілля , з берести гнали дьоготь, в «парній» гнули ободи для возів, полози для саней на замовлення .
У даному населеному пункті також був великий клуб, де показували кіно .
Був магазин для змішаних товарів від Чернігівського ОРС .
Через Зелену Рощу проходить залізниця, зупинка «Костобобрів»
Зараз тут проживає лише один мешканець
Поспілкувавшись з Марією Іванівною ми дізнались, що переїзджати вона нікуди не збирається, поки є сили
Так як дорога сюди не дуже легка, ми трішки втомилися і вирішили поїсти і відпочити.
Яке смачне сало на природі
Фроли
Селище Фроли теж не радує своєю долею. Тут можна зустріти хіба що грибників, або "золотошукачів". Тому що за часів ВВВ тут стояв партизанський загін, ось і тягне сюди любителів "чорного золота".
Можливо це воронка від бомби
Дослідження рельєфу
Кожухи
Цей хутір виник раніше Олександрівки на два роки. І першими його поселенцями були шептаківські козаки
Старий млин
Ось ми і проїхали свій маршрут по всім населеним пунктам, які входять до Олександрівської сільської ради.
У 2014 році Олександрівська школа відзначила свій невеличкий ювілей. 40 років тому відкрилися двері новобудови. Тому ми теж вирішили не залишатись осторонь.І з нагоди Дня вчителя, відвідали вчителів-ветеранів. Привітали їх зі святом і запросили на урочистий захід.
Поспілкувались з колишнім директором, який безпосередньо брав участь у будівництві школи і її відкритті.
Старовойтов Віктор Митрофанович, колишній директор
Вчительська сім'я Бондаренко радо зустріла дітей. Бондаренко Анатолій Степанович - вчитель історії. Бондаренко Зінаїда Іванівна - директор з 1996 по 2003 рік
Захарченко Надія Петрівна - вчитель математики.
Скринник Надія Єгорівна- вчитель російської мови і літератури.
Мирончук Раїса Василівна - вчитель початкових класів.
Ми також не позбавили своєю увагою місцеві підприємства, які працюють на території села.
ПСП "Олександрівське"
Молодняк на відгодівлі
Тваринницькі приміщення
Буде чим поживитися взимку
Костобобрівське лісництво
Також ми багато працювали з документами, архівними джерелами.
Засідання круглого столу "Цікавинка про село"
Опрацювання карт місцевості
Визначення меж території
Ми дуже багато опрацювали матеріалів, дізналися про побут, звичаї і традиції українського народу і вирішили створити свою невеличку "Українську світлицю"
Прибираємо приміщення
Розпис української печі
Збір експонатів
Прялка працює, як нова
Обшивка колиски
Ой, люлі, люлі
Прийшов час і поїсти
Вивчаємо побут минулого
Гарні писанки у нас
Треба вже нитку заправляти
І масла набити!
Господині пораються біля печі
Доброї юшки дівчата наварили
Несе Галя воду, коромисло гнеться...
До 70-річниці Перемоги у Другій Світовій війні
впорядкування Братської могили та
обеліску "Слави"